| Нові трансформаційні процеси у світовій спільноті й у нашій державі, початок ери повноправності буття жінки та чоловіка потребують глибшого осмислення соціально-психологічних механізмів набуття дитиною гендерної ідентичності як передумови повноцінної реалізації Я. Наукові дослідження довели, що висока фемінність у жінок та маскулінність у чоловіків у сучасному суспільстві не завжди є гарантією їхнього соціального та психологічного благополуччя. Сьогодні все більше вчених пов'язують розв'язання цього завдання з реалізацією гендерного підходу в освіті тому, що саме гендерний підхід орієнтований на формування й утвердження рівних, незалежних від статі можливостей самореалізації людини в усіх сферах життєдіяльності. Актуальність обраної теми обумовлюється низкою об'єктивних чинників - реальні трансформації гендерних стосунків у сучасному українському суспільстві; злам традиційної системи поляризації жіночих та чоловічих соціальних ролей, їхнє зближення,переосмислення ролі та місця жінки у різних сферах суспільної діяльності; необхідність вивчення основ гендерних знань в системі освіти; як показує вивчення досвіду, у дошкільних навчальних закладах гендерне виховання відбувається стихійно, практично запроваджується жорсткий традиційний підхід у формуванні статево-рольових стереотипів, стереотипів самосприйняття та самооцінки особистості дитини лише за статевою ознакою, у змісті виховання недостатньо присутній гендерний компонент та його методичне забезпечення. Об'єкт дослідження – гендерне виховання дошкільників Предмет дослідження - виховання дошкільників з урахуванням статевої диференціації. Мета дослідження - обґрунтування комплексу психолого-педагогічних умов, які забезпечують гендерний підхід у вихованні дітей дошкільного віку у дошкільному закладі. У своєму дослідженні ми виходили з гіпотези про те, що гендерний підхід у вихованні дітей – дошкільників є можливим за наступних умов: - вивчення особливостей гендерних уявлень у дітей дошкільного віку; - цілеспрямоване використання системи адекватних методичних засобів у виховній роботі, які сприяють формуванню гендерної ідентичності у дітей дошкільного віку; - забезпечення індивідуального підходу до виявлення гендерної поведінки хлопчиками та дівчатками дошкільного віку. У відповідності до висунутої гіпотези були сформульовані завдання дослідження: 1. Проаналізувати сучасні наукові підходи до реалізації гендерного підходу у вихованні дітей дошкільного віку та визначитися в основних гендерних термінах. 2. Виявити особливості гендерних уявлень дітей дошкільного віку та охарактеризувати особливості їх гендерної поведінки у різних видах діяльності. 3. Обгрунтувати комплекс організаційно-педагогічних умов, що забезпечує гендерний підхід у вихованні дітей дошкільного віку та апробувати його у виховній роботі з дітьми. У розв'язанні завдань дослідження використано наступні методи: аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури, порівняння, систематизація, узагальнення наукових даних, вивчення педагогічного досвіду, бесіда, спостереження, вивчення продуктів педагогічної діяльності, проектування освітнього простору дошкільного закладу, дослідна робота. Дослідній роботі практичного психолога передували занурення у наукове поле гендерної тематики та визначення чіткої власної позиції щодо основних робочих гендерних термінів, які охоплюють поняття, що розкривають сутність гендерного підходу, характеризують гендерну взаємодію суб'єктів виховного процесу та гендерні виховні процеси. Проміжним результатом цього етапу дослідження стало складання відповідного глосарію (Додаток 1). Опанування науковими категоріями виявилось досить проблемним, бо спостерігаємо різні підходи, причому навіть до найбільш поширених термінів. У своєму дослідженні ми рухалися від тлумачення загальних понять до видових: «гендер», «гендерний підхід як метод наукового аналізу», «гендерний підхід у педагогіці» та «гендерний підхід у вихованні». Виявилося, що у визначенні поняття гендерної педагогіки виділяються дві тенденції: 1) гендерна педагогіка прямо пов'язана зі статевим вихованням, вимагаючи виховання (навчання) не абстрактної особистості, а саме хлопчика або дівчинки (підхід найбільш розповсюджений); 2) задача гендерної педагогіки - у вихованні андрогінної особистості, у всебічному навчанні дитини (з урахуванням соматичних показників) без акценту на стать. Чому дітей бажано виховувати з урахуванням гендерних особливостей? У результаті аналізу психолого-педагогічної літератури встановлено, що саме у дітей дошкільного віку спостерігається прийняття гендерної ролі; у віці 2-3 років діти починають розуміти свою належність до певної статі; у віці 4-7 років відбувається формування гендерної ідентичності (стає зрозумілим, що гендер не змінюється) та гендерної свідомості (до складу компонентів якої входять зовнішність, ім'я, «образ Я», гендерні настанови та соціальні ролі (власні та соціуму); діти цього віку мотивовані до опанування цінностей та моделей поведінки, властивих їхній статі . Гендерний підхід ми розглядаємо як принцип виховання, який передбачає: - гармонізацію гендерної взаємодії представників обох статей - подолання таких конфліктних ситуацій, коли гендерні стереотипи виступають бар'єром у розвитку тих якостей особистості, які не відповідають статевотипізованим уявленням; пом'якшення (згладження) гендерних стереотипів; - створення рівних можливостей для розвитку хлопчиків та дівчаток, орієнтованих на кожну дитину як індивідуальність. У процесі дослідної роботи ми дійшли висновку, що реалізувати на практиці гендерних підхід можливо за дотримання певних організаційно-педагогічних умов. Такими умовами є: 1. знання вихователями особливостей гендерних уявлень у дітей дошкільного віку та закономірностей, шляхів їх формування; 2. моделювання предметно-розвивального середовища, зорієнтованого на гендерне самопізнання; 3. цілеспрямоване використання системи адекватних методичних засобів у виховній роботі, які сприяють формуванню гендерної ідентичності у дітей дошкільного віку; 4. забезпечення індивідуального підходу до виявлення гендерної поведінки хлопчиками та дівчатками дошкільного віку. Практичним психологом було розроблено принципи гендерного виховання та його схема-модель (Додаток 2), створено інформаційно-дослідницький проект «Виховання соціально-адаптованої особистості з урахуванням статевої диференціації» (Додаток 3) , проводиться регулярний моніторинг роботи педагогічного колективу з даної проблеми (Додаток 4). Розроблено гендерні індикатори, які дозволяють вивчати всі сфери життєдіяльності дітей з точки зору гендерного благополуччя (Додаток 5) Вся діяльність психолога була розподілена між трьома векторами – діти, педагоги, батьки. Робота з дітьми почалася з тестування дітей (Додаток 6) . Дітей, які показали нульовий та низький рівні статеворольової ідентифікації було додатково обстежено за методикою Л. Дюсс «Казки» .З даною категорією дітей проводилися індивідуальні корекційні заняття з використанням елементів психогімнастики, пісочної та арт-терапії. З дітьми старшого дошкільного віку 1 раз на тиждень проводилися заняття за проектом «Я-хлопчик. Я-дівчинка» (Додаток 7). В зміст занять, крім статеворольового виховання, були додані завдання на розвиток емоційного світу та морального виховання. Разом з педагогами закладу проводилися інтегровані заняття, де в різних сферах життєдіяльності проводилося гендерне виховання. (Додатки 8, 9) Розпочався спільний проект психолога, дітей старшого дошкільного віку та їх батьків «Наша родина» з використанням «Альбома для формирования гендерной идентификации у детей 3-6 лет» М.Панфиловой (Додаток 10). Також з дітьми середнього дошкільного віку проводиться робота зі створення «Портфоліо дошкільника» . Робота з педагогами розпочалася з анкетування «Статеве виховання дошкільників» (Додаток 11). Під час аналізу анкет було виявлено знання вихователів з даної проблеми, окреслено напрямки подальшої роботи. Було проведено теоретичний семінар «Хлопчики:які вони? Дівчатка:які вони?» . Сплановано та проведено консультації для педагогів «Хлопчики та дівчатка. Стереотипи виховання», «Табу чи відверта розмова», «Формування у дітей соціально-рольової ідентичності» Робота з батьками також розпочалася з анкетування (Додаток 12). Численні виступи психолога на батьківських зборах, індивідуальне консультування значно розширило розуміння батьками проблем даного напрямку роботи. Консультації «Дівчатка та хлопчики… Які вони?». «Корисні іграшки», «Практичні рекомендації зі статевого виховання дітей», «У що грають дівчатка та хлопчики», «Любіть доньку та захоплюйтесь сином», «Виховання та навчання з урахуванням статі дітей», «Особливості виховання хлопчиків та дівчаток», щомісячна газета для батьків «Іскорка», наочні консультації , методична посилка «Статева диференціація дітей-дошкільників» значно підвищили рівень психологічних знань батьків з цього важливого питання. Було розроблено методичну посилку «Гендерні відмінності в організації пізнавального розвитку дітей» (Додаток 14) ВИЯВЛЕНО ПРОБЛЕМИ! - фемінізація дошкільної освіти - відсутність умов для гендерної самоідентифікації хлопчиків З'ясовано, що дівчата знаходяться в більш комфортному середовищі, ніж хлопці - відсутність чоловіків у дошкільному закладі, велика кількість неповних сімей, а якщо тато і є, то часто він чоловік «диванного» типу і не являє собою яскравого прикладу. Тому основний напрямок роботи закладу – створення комфортних умов для хлопчиків. Для хлопчиків дібрали шлеми, конструктори, набори інструментів, ігри, літературу, зробили перші кроки по створенню міні середовищ (створення міні середовищ чоловічої і жіночої праці: ляльки-дівчинки, ляльки-хлопчики з усіма необхідними атрибутами і аксесуарами).За участі батьків виготовили, а потім з дітьми розглянули фотомонтаж „Татусь на роботі та вдома”. Виготовили календар професій. Впродовж року знайомимо дошкільнят з професійними святами, збагачуючи їхні уявлення про чоловічі та жіночі професії. Так за останній рік було організовано екскурсії з метою ознайомлення з професіями пожежника, перукаря. 15 квітня 2009 р хлопчики побували у військовій частині м. Н.Каховка. Поїздка була організована з метою збагачення уявлень дошкільнят про зміст соціальної ролі чоловіків, здійснення полорольової соціалізації хлопчиків. Таким чином, у ході дослідження підтвердилося гіпотетичне припущення, що ефективність гендерного підходу у вихованні дошкільнят обумовлюється комплексом пов'язаних вищеозначених умов. Ми дійшли висновку, що вихователю вкрай важливо усвідомлювати не тільки закономірності та шляхи формування гендерної ідентичності, але й те, що у набутті первинної ідентичності відіграють роль статеві стереотипи, які спрямовують дітей або на егалітарні, або традиційні гендерні стосунки. Урахування статевої належності дітей передбачає: - розуміння та прийняття вихователем спільного та відмінного в поведінці й розвитку хлопчиків і дівчаток; - створення варіативного предметного середовища, яке задовольняє спільні й відмінні інтереси та уподобання, забезпечення в достатній кількості „хлопчачими” та „дівчачими” іграшками; - створення в групі статево нейтрального середовища; - створення можливостей для гармонійного спілкування дівчаток та хлопчиків; - залучення хлопчиків до доступних та цікавих для них традиційно дівчачих видів діяльності; - формування в дівчаток доступних для них традиційно хлопчачих умінь; - виховання в дітей турботливого ставлення одне до одного Найважливіше завдання дорослого при цьому полягає в тому, аби, по-перше, розвивати у дитини ціннісне осмислення себе і як представника певної статі, і як неповторну особистість, яка відрізняється зовнішніми ознаками і внутрішнім світом; по-друге, активізувати пошук свого місця в світі
|
